15 перемог українського спорту, що вражають

Тренування в окупації, відмова від російської музики, виступи одразу після того, як вирвалися з міст, які Росія обстрілює днями і ночами. Ні, це не сценарій чергового блокбастеру, а реальність, в якій українські спортсмени тепер виборюють нагороди. Історичне олімпійське “срібло” фристайліста Олександра Абраменка на Іграх в Пекіні стало останньою перемогою українського спорту до повномасштабного вторгнення Росії. Далі – розпочався справжній спортивний спротив України. “Синьо-жовті” атлети не лише виграють світові чемпіонати всупереч, коли, здавалося б, що при таких умовах це неможливо; вони не лише переписують історію українського спорту, але й закликають світ бойкотувати Росію та Білорусь за війну, яку ті розв’язали проти української держави.

До Дня Незалежності разом з компанією Favbet, яка підтримує українських спортсменів та розвиває професійний і аматорський спорт, ми згадали 15 спортивних досягнень цього року. Ви їх могли пропустити, але вони також важливі для головної української перемоги. Українські паралімпійці перехопили медальну естафету від олімпійського призера Олександра Абраменка, вирушили в Пекін і стали справжнім рупором подій в рідній країні. Повномасштабне вторгнення Росії на українські території вони все ж таки встигли відчути. Більшість спортсменів з команди виїжджали під обстрілами, і хоча в спортивному селищі в Пекіні вони вже були в безпеці, думками – в Україні.

Коли твою країну бомблять ракетами, важко знайти в собі сили, щоб виходити на арену та виборювати нагороди. Але вони змогли. Та ще й як – 29 нагород. І це найкращий показник українських паралімпійців за роки незалежної України. При цьому “синьо-жовті” встановили ще один медальний рекорд: здобули найбільшу кількість золотих нагород – 11.

Цікаво, що на Паралімпіаді-2022 тричі подіум був повністю синьо-жовтим – комплект нагород виборювали українці. Але боролися паралімпійці не тільки в спорті. До них було прикуто найбільше уваги саме через повномасштабне вторгнення Росії. Не скористатися можливістю гучно заявити про ці жахіття вони не могли. Наприклад, 4 березня українська паралімпійська збірна влаштувала в Пекіні акцію “Мир Україні!” – спортсмени розгорнули плакати та скандували: “Peace for Ukraine!”. Щоправда, на церемонії закриття українській команді не дозволили вийти в масках з таким написом.

У 2021 році збірна України з артистичного плавання переписала історію. Вперше українські синхроністки здобули нагороди на Олімпіаді – дві бронзи, пропустивши вперед тільки багаторічних лідерів світу – Китай та так звану команду “Олімпійського комітету Росії”. В 2022 році в збірній України відбулася зміна поколінь, а після повномасштабного вторгнення Росії “українські русалоньки” ще й відмовилися від музики російських композиторів у своїх виступах. Так, збірна України попрощалася із “Лебединим озером” Чайковського. І це був ризик, адже нова програма у артистичному плаванні відпрацьовується близько року, у “синьо-жовтої” команди було всього два місяці до чемпіонату світу з водних видів спорту. Трохи нервів додало ще й питання з костюмами, адже спортсменки завжди базувалися у Харкові, де тепер під російськими ракетами в басейні “Локомотив” залишилися усі речі команди. Але костюми не без допомоги друзів вдалося вивезти, з новою музикою українські синхроністки встигли “потоваришувати”, як результат, вибороти дві золоті нагороди світової першості у дисциплінах “гайлайт” (групи) та “комбінація” (команда). Випробування для збірної України розпочалися ще до самих змагань. Шостого квітня, захищаючи Україну, загинув один з тренерів команди Дмитро Сидорук. Поїхати на Ігри нескорених не змогла Юлія Паєвська, вона же парамедик з позивним “Тайра”. На момент змагань вона знаходилася в полоні росіян. Тож за себе і маму виступала Анна-Софія Пузанова – донька волонтерки. У стрільбі з лука у категорії “новачки” дівчина стала бронзовою призеркою. Загалом на Іграх нескорених в Гаазі українці вибороли 16 медалей: по 5 золотих та срібних і 6 бронзових.

Уже в серпні українки ще й нагадали, хто справжні королеви континенту. На чемпіонаті Європи з водних видів спорту збірна України виграла у всіх восьми дисциплінах, де брала участь. Вісім золотих нагород і перше місце у медальному заліку – і це попри те, що рідний Харків не припиняє обстрілювати російська армія. Одна із золотих нагород – результат Ігоря Галушки у веслуванні на тренажерах. Свою перемогу він присвятив побратимам з окремого загону спеціального призначення “Азов”, яке на той момент перебувало в Маріуполі в оточенні російських військ. На церемонію нагородження Ігор Галушка вийшов із прапором України, на якому було написано “Save Mariupol” (“Врятуйте Маріуполь”), та емблемою полку “Азов”. Повернувшись додому, майже всі учасники національної збірної знову пішли захищати Україну.

Майже двадцять років не було перемог українських футзалістів на континентальному чи світовому рівні. І ось, нарешті, дочекалися. Жіноча збірна України з футзалу на чемпіонаті Європи виграла бронзові нагороди. Вагомість таких медалей стає ще більшою, коли дізнаєшся, з якими труднощами стикнулися дівчата, щоб приїхати на тренувальні збори уже під час повномасштабного вторгнення. Хтось виїжджав з Харкова, який обстрілювали, інші – з Києва без документів. Найважче було Софії Рубан та Христині Яроменко – гравчиням з Луганської та Донецької області. Іноді навіть потрібно було їхати через Росію, бо не було іншого варіанту. Але доїхали, зібралися і приємно здивували. У матчі за третє місце “синьо-жовті” обіграли команду Угорщини – 2:1. Для українок це перша медаль континентальної першості. У 2019 році жіноча збірна стала лише четвертою. Проте востаннє команди України вигравали нагороди на футзальному Євро у 2003 році. Тоді чоловіча збірна стала другою. 40 днів в окупації, штанга з підручних матеріалів, дроти замість бар’єрів, грунтова доріжка, яка замінює бігову та жодної можливості для стрибків у висоту – в таких умовах легкоатлет Андрій Проценко готувався на Херсонщині до чемпіонату світу. Пізніше вдалося виїхати з території, яка була під контролем російської армії, та відновити тренувальний процес. Але цього часу було замало, щоб встигнути добре підготуватися до чемпіонату світу.

На шести попередніх літніх світових першостях досвідчений український стрибун у висоту жодного разу не пробивався до фінальних стрибків. Очікувати більш серйозних результатів від 34-річного спортсмена після підготовки в окупації було б дивно. Але з результатом 2,33 м Андрій Проценко виборов бронзову нагороду. Сам же жартує, що він, як вино – з роками стає лише краще.

Ще кілька років тому каноїстка Людмила Лузан “вигризала” своє місце в складі збірної України. Її залишали поза заявкою на улюблені дисципліни через “нестабільні виступи”, чим демотивували спортсменку ще більше. Лузан вдалося довести, що саме вона – перший номер збірної. Спочатку довела собі, повірила у власні сили, а далі – крок за кроком до світового визнання. Воно наступило вже у 2021, коли українська каноїстка виграла дві олімпійські нагороди: срібло та бронзу. А от у 2022 українській каноїстці підкорився чемпіонат світу. Людмила Лузан стала першою на дистанції 1000 метрів. І це історична перемога. Адже до цього часу жодна українська веслувальниця не тріумфувала на світовій першості саме у каное-одиночці. Свою перемогу Лузан присвятила Україні, зазначивши, що готова воювати на кожній дистанції, як і українські військові – за кожен кілометр рідної землі. І вже наступного дня українська каноїстка виборола ще одну золоту нагороду. Щоправда, тепер вже на дистанції 500 м. Цікаво, що загалом в історії жіночого каное Україна лише тричі здобувала нагороди вищого гатунку і всі рази серед авторів була Людмила Лузан. Крім двох особистих нагород у 2022, ще одне – в парі з Анастасією Четверіковою у 2021 році у каное-двійці на дистанції 500 метрів. Цього року цей тандем виборов “срібло”. Він вже увійшов в історію, як найсильніша людина світу. І це вже другий український силач, який зміг вибороти таке звання – Олексій Новіков та Василь Вірастюк. Тепер же до своїх титулів Новіков додав ще й найсильнішого стронгмена в Європі. Турнір Europe’s Strongest Man, що відбувався у Лідсі (Великобританія), українець завершив двома перемогами у п’яти вправах, підсумковим першим місцем і… хвилиною мовчання. Під час нагородження Олексій Новіков попросив вшанувати пам’ять усіх загиблих українських воїнів. Та запевнив, що перемога буде за Україною, яка обов’язково стане “найквітучішою країною на планеті”. До речі, Новіков не тільки виграє, щоб прославляти Україну, але й щоб “фінансувати”. Так, зароблені $100 000 на турнірі Arnold Strongman Classic 2022 (США) він пожертвував на потреби Збройних сил України. Головні старти чотириріччя для неолімпійських видів завершилися українським тріумфом. “Синьо-жовті” на Всесвітніх іграх виграли 45 медалей: 16 золотих, 12 срібних та 17 бронзових. І це абсолютний рекорд для української команди.

Історичні нагороди для України виграв Богдан Колмаков, який став першим чемпіоном Всесвітніх ігор з паркуру, адже це дебютна дисципліна, а також Анастасія Кулініч – єдина українська тайська боксерка, якій вдалося вибороти медаль вищого гатунку. Натомість Олег Приймачов вже вдруге стає чемпіоном Всесвітніх ігор, щоправда, в статусі учасника добровольчого батальйона – вперше. Зараз тайський боксер на рідній Полтавщіні тренує захисників України. Ситуація в Україні, особливо в рідній Донецькій області і мотивувала найдосвідченішого пауерліфтера Олексія Бичкова до золота Всесвітніх Ігор. Краматорський спортсмен з 2014 року допомагає військовим в реабілітації. Перемога на Іграх була за кожного, кого втратила Україна. У художній гімнастиці українкам вперше за 9 років вдалося піднятися на п’єдестал. Єдину нагороду – бронзу – у вправах зі стрічкою виграла Вікторія Онопрієнко. Нагороду присвятила батькові, який спочатку пішов на фронт добровольцем, потім підписав контракт та пішов у ЗСУ. А ось кікбоксер Роман Щербатюк на змагання поїхав просто з окопів. Черкаський спортсмен з початком повномасштабного вторгнення долучився до лав Тероборони разом з батьком. Відпросився зі служби на змагання з кікбоксингу WAKO у ваговій категорії +91 кг, виборов бронзову нагороду і повернувся далі захищати Україну. Не тільки виграли, але й на відновлення зібрали. З кожного квитка, який було продано на змаганнях, один американський долар перераховувався на підтримку України. Загалом зібрали $54 000, які будуть використані на відновлення спортивної інфраструктури України, що була зруйнована російськими ракетами.

Ні року без рекордів та історичних досягнень. Здається, саме з таким девізом живе український плавець Михайло Романчук. То рекорд Європи поб’є, який тримається 8 років, то врожай медалей привезе з Олімпіади. Не стали виключенням і виступи у 2022 році Вперше Михайло Романчук вирішив виступити на чемпіонаті світу у відкритій воді і одразу з нагородою. Українець на дистанції 5 км фінішував третім і здобув історичну медаль – бронзу. Адже до цього часу жоден представник “синьо-жовтих” не вигравав нагороду на світовій першості саме у відкритій воді. А вже у серпні Романчук повернувся до рідних критих басейнів. І, як-то кажуть, увірвався “з ноги” – на чемпіонаті Європи з водних видів спорту фінішував першим на коронній дистанції 1500 м. Нагороди Михайло Романчука зараз не тільки для України, хоча спортсмен і зізнається, що для нього важливо викладатися повністю, щоб вкотре показувати силу українців. Його перемоги й для батька – Михайла Романчука старшого. “Ти завжди був, є і будеш прикладом для мене”, – зізнається український плавець татові, який у складі ЗСУ захищає державу від нападу російської армії.

Єдина представниця України на чемпіонаті Європи з джиу-джитсу Богдана Голуб до останнього не була впевнена, що поїде на турнір. Після початку повномасштабного вторгнення, її батько підписав контракт та вступив до лав ЗСУ, а дівчина почала волонтерити та допомагала групам спеціального призначення. Коли Богдана вирішила, що треба все ж таки їхати на змагання, то на підготовку у неї залишилося трохи менше двох тижнів. Але цього вистачило, щоб вийти на татамі і виграти золото у ваговій категорії до 63 кг у розділі не-ваза. Раніше з цього виду спорту Україна не вигравала змагання такого масштабу. Сама киянка жартує, допомогли патріотичні жовто-блакитні шкарпетки з малюнком літака Мрія та палаючого Кремля. Шаховий світ близько 40 років контролюється російськими функціонерами. 2022 рік – лише підтвердження цьому. Коли увесь світ бойкотує участь російських спортсменів та білорусів у змаганнях, Міжнародна федерація шахів переобирає росіянина Аркадія Дворковича на посаду президента організації. Тим цікавіше українцям тут вигравати. Лише уявіть: в спорті, який контролюється і фінансується Росією, лунає гімн України і майорить “синьо-жовтий” прапор. І це не тільки красиво, але й реально. Уперше за 16 років українкам вдалося виграти шахову Олімпіаду. Збірна України – у складі якої Ганна та Марія Музичук, Ганна Ушеніна, Юлія Осьмак та Наталія Букси, – не зазнала поразок в жодному з 11 зіграних матчів. Таким чином українки стали першими, обійшовши 162 команди.

Олександр Усик – один з тих спортсменів, до яких завжди були питання щодо політичних висловлювань. Усика однаково і любили, бо він же кримський та виступає з українським прапором, і зневажали, бо “а чий Крим?”. Проте 2022 рік бодай на якийсь час змінив ставлення до Олександра. По-перше, за його готовність воювати і захищати Україну, адже з початком повномасштабного вторгнення боксер записався в Тероборону. І за словами промоутерів Усика, саме українські військові підтримали Олександра в рішенні провести зараз бій – “так можна прикути більше уваги до України”. По-друге, за перемогу, яку Усик подарував українцям цими вихідними у бої-реванші проти Ентоні Джошуа. Ще до початку свого бою-реваншу Олександр нагадав, що недарма його називають “українським козаком”. На офіційну церемонію зважування він прийшов у вишиванці та шароварах, а також заспівав “Ой у лузі червона калина”, яка за останній час підкорила світ і асоціюється з непереможністю українців. Українську незламність і міцність Усик продемонстрував і в 12-раундовому бою проти Ентоні Джошуа, хоча й роздільним рішенням, але він підтвердив свій титул чемпіона світу за версіями WBA, WBO, IBF і IBO. А після бою Олександр раз і назавжди поставив крапку в питанні “так чий же Крим?”, яким йому постійно дорікали – після того, як глядач закричав “Сімферополь”, Усик попросив повторити цю назву ще раз, а потім додав: “Україна”. Свою перемогу боксер присвятив рідній країні та воїнам, які захищають українські землі у війні проти Росії. Від розпачу до криків щастя – таким був мультимедійний чемпіонат Європи для української легкоатлетки Марини Бех-Романчук. Українка зупинилася за крок від нагороди у стрибках в довжину. Вона претендувала на бронзову нагороду, але в шостій спробі її результат (6.76 м) перестрибнула британська легкоатлетка Джазмін Сойєрс. Останній шанс… і заступ. Бех-Романчук залишилася без нагороди. Біль, сум, розпач і ніч без сну. У своїх коментарях Марина розкаже, що не могла припинити думати про невдалий фінал, тому дуже погано спала та й зранку “встала не з тієї ноги”. А попереду – фінал з потрійного стрибку. Проте попри хвилювання спортсменки вже в першій спробі вона “взлетіла” на 14,73 м, і цього цілком би вистачило для золотої нагороди. Але це якраз той випадок, коли вирішила “відірватися” за обидва фінали. Як результат, 15.02 м – і це перша нагорода вищого гатунку Бех-Романчук на такому рівні, а також рекорд сезону в Європі. Але головне – це історична перемога для України. Востаннє Україна виборювали золоту нагороду у потрійному стрибку у 2014 році завдяки Ользі Саладусі. Загалом – це усього четверте українське “золото” континентальної першості в цьому виді спорту – інші три також у Ольги Саладухи. У 13 років він став наймолодшим чемпіоном Європи зі стрибків у воду, а за три роки здобув цей титул вдруге. Знову Олексію Середі не було рівних на 10-метровій вишці. І це попри те, що стрибун у воду з Миколаєва – міста, яке постійно обстрілюється російською армією. Хоча Олексій разом з мамою та сестрою виїхав на тренування за кордон, в рідному місті залишився батько. За розповідями хлопця, у будинок вже кілька разів “прилітало” – полагодили дах, заклеїли склопакети. Але Середа попри все це намагається боронити свій фронт – вигравати турніри і “вмикати” гімн України на весь світ.

Найцікавіше, що Марина Бех-Романчук – лише друга українка, яка змогла подолати позначку 15 метрів. Раніше підкорити цю довжину двічі вдавалося тільки легендарній Інессі Кравець – 15.33 м та 15.50 м. Останній показник – взагалі колишній світовий рекорд, який тримався з 1995 року до Олімпіади в Токіо у 2021 році. Йому це вдається. Олексій – перший стрибун у воду в історії України, який двічі переміг на чемпіонаті Європи саме в дисципліні “10 метрів, вишка”. Емоційні реакції Ярослави Магучіх на переможні стрибки уже давно в трендах соціальних мереж, фотографії її патріотичного мейку – жовто-блакитні стрілки та вії – полонили фотографів світових видань, а вона просто вкотре переписує історію. У березні, ледь оговтавшись після повномасштабного вторгнення, українські легкоатлети підкорювали чемпіонат світу в приміщенні. Тоді Магучіх виборола “золото”. У липні – знову світова першість, але вже на вулиці. І тут в одному з найконкурентніших фіналів чемпіонату світу, де одразу вісім спортсменок взяли 1.96 м, Ярослава виборола срібну нагороду. Українка з результатом 2.02, поступилась австралійці Елінор Паттерсон лише за кількістю спроб. Фінальну крапку Магучіх вирішила поставити на континентальній першості. Вона підкорила висоту 1.95 і стала першою в історії України чемпіонкою Європи в стрибках у висоту. Крім того, це лише друга українська медаль в цій дисципліні на Євро – раніше, у 2012 році, бронзовою призеркою ставала Олена Холоша.

У 2022 році українські спортсмени вимушені змагатися не тільки, хто вище, швидше та сильніше, але й за справедливість. За те, щоб російських та білоруських атлетів не допускали до змагань. А заклики спортсменів з Росії підтримати розв’язану війну не залишалися без покарань. Так, наприклад, російський спортивний гімнаст Іван Куляк вийшов на церемонію нагородження етапу Кубка світу в Досі із наліпкою “Z”, як знаком підтримки вторгнення Росії в Україну. За це гімнаста усунули від міжнародних змагань щонайменше на рік, позбавили бронзової медалі, яку він виграв у Досі, та зобов’язали повернути призові. Українських спортсменів підтримують і глядачі, і колеги-атлети. Проводяться акції з закликом припинити війну, наприклад, на Дефлімпіаді, не забувають про звернення і в соціальних мережах – так легкоатлети з різних країн підтримали українку Катерину Табашник – стрибунку у висоту, в якої внаслідок російського обстрілу Харкова загинула мама. Хтось додає синьо-жовтий аксесуар до форми, інші – пишуть прізвища українців, які не мають можливості виступати через повномасштабне вторгнення. Бо світ – з Україною. Попереду ще чотири місяці спортивних змагань і разом з Favbet ми віримо, що українців чекають не менш важливі перемоги. Вболівайте за Україну та підтримуйте українських спортсменів.